До Президента України…

24.11.2012

До Президента України

В.Ф. Януковича

 

До народних депутатів України

 

До Прем’єр-міністра України

М.Я. Азарова

 

До Міністерства охорони здоров’я України

 

 

Конституція України не проголошує права на штучне переривання вагітності за вибором жінки, однак Основний закон встановлює право на життя та право на охорону здоров’я. Ці права є основоположними та визначальними. Інші права людини не мають їм суперечити. Відповідальне батьківство та заборона абортів – не є взаємовиключними поняттями. Людина має відповідати за свої дії, які б бажані чи не бажані її результати виявилися згодом. Вибір не є правом, коли протиставляємо більш ціннісні категорії – право на життя іншої людини. Оскільки дитина знаходиться невидимо в утробі матері – жінка реально не оцінює ситуацію за якої робить аборт – вона фактично вбиває живу людину.

Пропаганда МОЗ України щодо небезпечності штучного переривання вагітності та необхідності заборони абортів може реально змінити ситуацію. Адже в цьому випадку МОЗ України справді покаже свою стурбованість та піклування про здоров’я жінки.

В Україні створено державну програму «Репродуктивне здоров’я нації на період до 2015 року», фінансуються Програми з питань планування сім’ї. Держава витрачає в багатьох випадках кошти на лікування фактично наслідків попередньо проведених абортів жінкою. Виникає питання – навіщо витрачати державні кошти, щоб лікувати жінок від безпліддя, інфекцій, ракових захворювань, які сталися внаслідок штучного переривання вагітності раніше, коли необхідно лише відмовити майбутню маму від проведення аборту та гарантувати їй соціально захищене материнство, як зазначено в одній з програм «безпечне материнство».

Більшість програм схвалених державою є декларативними та на практиці не реалізуються. Виховання у населення відповідального батьківства та відповідального ставлення до особистого здоров’я має підтримуватися більш дієвими заходами.

Прикрим є факт підтримки МОЗ України думки про безпечність легального аборту. Однак світовим співтовариством визнано – безпечного аборту не буває!!! Наслідки завжди будуть – або відразу – після проведення аборту (кровотечі, інфекції), або ж віддалені – нездатність жінки завагітніти та народити. Тому як бачимо держава починає фінансувати програми щодо репродуктивного здоров’я – борячись із наслідками, а не з причиною. МОЗ України маючи великий штат кваліфікованих лікарів-гінекологів та досвідчених фахівців вводить державу навмисно в оману, забезпечуючи цим самим собі роботу та фінансування з боку держави.

Статистичні дані, які надає МОЗ України щодо штучного переривання вагітності є неповними та не відображають дійсної картини в Україні. До різновидностей абортів, крім класичного (хірургічного), відносять ще вакуум-регуляцію, медикаментозний (таблетований аборт), методи екстреної контрацепції, які теж по-суті є медикаментозним (таблетованим абортом). За нашими даними, кількість вакуум-абортів приблизно в 3 рази перевищує кількість хірургічних абортів, а кількість медичних абортів за 2011 рік складає близько 120 тис., кількість екстренної контрацепції можливо підрахувати лише за кількістю проданих медичних препаратів. Таким чином, загальна кількість абортів за 2011 рік становить понад 500 тис. випадків, а за даними МОЗ України – лише 156 193. МОЗ України свідомо замовчує справжню кількість проведених абортів з єдиною ціннічною метою: прикрити свою бездіяльність та неспроможність ефективно охороняти життя та здоров’я жінки та дитини. Беручи за показник кількість проведених хірургічних абортів – МОЗ України звітує про зменшення їх кількості у три рази!!! Однак реалії життя вказують на інше: збільшення кількості вагітностей серед неповнолітніх призводить до збільшення кількості абортів та до збільшення коштів на наступну реабілітацію жінки після аборту. Отже, насправді ніякого зниження кількості абортів за час впровадження державної програми «Репродуктивне здоров’я нації на період до 2015 року» не відбулося. МОЗ України приховує реально картину всіх абортів та не виконує завдань поставлених перед ним державою.

За повідомленням заступника начальника управління охорони материнства та дитинства Міністерства охорони здоров’я України Валентина Коломейчук під час національної презентації щорічної доповіді Фонду народонаселення ООН «Народонаселення світу» на тему «Планування сім‘ї, права людини та розвиток» у 2011 році було 84 випадків народження дітей жінками до 14 років, тоді як пологів – 122, а серед дівчат віком 15-17 років було зроблено 2045 абортів, проведено пологів – 7066. При цьому вона відзначила зростання серед жіночого населення України кількості випадків онкологічних захворювань, зокрема, раку матки та яєчників. Також було констатовано молодшання раку щодо жінок – 20-30 років.

Обурливим є наявність у законодавстві України норм, які допускають штучне переривання вагітності в термін до 22 тижнів для жінок у віці менш як 15 років (фактично допускається вбивство здорової дитини у термін близько 5,5 місяців, коли така дитина виходжується у випадку передчасних пологів). Вказана норма встановлюється Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 р. № 144 «Перелік підстав, за наявності яких можливе штучне переривання вагітності, строк якої становить від 12 до 22 тижнів».

Незрозумілими є також положення Методики передабортного та післяабортного консультування вагітної щодо особливостей конкретного методу штучного переривання вагітності Інструкції про порядок проведення операції штучного переривання вагітності зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 25 жовтня 2006 року за № 1155/13029, в якій визначається, що консультація відіграє найважливішу роль у наданні жінці необхідної допомоги під час розгляду можливих варіантів вибору, а також прийняття рішення без будь-якого тиску. При цьому не вказується на обов’язок лікаря вмовити жінку зберегти життя майбутній дитині!!!

Кримінальні аборти, які здійснюються за допомогою таблеток на ранніх термінах становлять переважну частку всіх зроблених абортів. Загальнадоступність таблеток щодо штучного переривання вагітності є незаперечною, зокрема мифепрістона. МОЗ України замовчує цю проблему та не веде статистику. Однак наслідки такого латентного аборту є тяжкими. Будь-який таблетований аборт –- це кримінальний аборт, згідно законодавста України, тому що це штучне переривання вагітності, оскільки виконується поза межами медичному закладу,  протягом 3-4 діб. Лікар-гінеколог дає вагітній таблетку та відправляє її додому. В подальшому не прослідковуючи протягом трьох днів самопочуття жінки. Це і є «перевага»   – такого типу абортів – відсутність необхідності госпіталізації. Відповідно ж до частини 2 статті 134 КК України кримінальна відповідальність за незаконне проведення аборту настає лише у випадку, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров’я, безплідність або смерть потерпілої. Звичайно таку «статистику» МОЗ України незручно реєструвати.

Враховуючи зазначене вище вимагаємо:

  1. визнати діяльність уповноважених органів державної влади щодо виконання державної програми «Репродуктивне здоров’я нації на період до 2015 року» неефективною;

  2. притягнути до юридичної відповідальності осіб винних у приховуванні справжніх даних щодо кількості проведених в Україні абортів;

  3. створити комісію з перевірки діяльності МОЗ України у сфері штучного переривання вагітності;

  4. прийняти закон, що забороняє аборти у всіх випадках, крім прямої загрози життю матері, однак й у цьому випадку необхідно рекомендувати не аборт, а по можливості операцію зі спробою порятунку дитини.

 

 

 

Міжнародна організація «Воїни життя»

Для создания ссылки на эту статью, скопируйте следующий код в Ваш сайт или блог:

Комментарии

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Яндекс.Метрика